Про танець “Молодичка” – Анатолій БОГОРОД

Стаття Поміж необрядових танців українців окреме місце займають танці із назвами, які пов’язані із соціальним, сімейним, віковим і професійним станами народу.

У переліку таких танців є танець “Молодичка” чи “Молодички”, про який у своїх хореологічних дослідженнях згадують: І.Забігач [1, c.101],

В академічному дослідженні А. Гуменюка традиційного танцю із назвою “Молодичка” чи “Молодички” немає. Проте він згадує про сценічний танець “Гарненька молодичка” [2, c.26], [3, c.116].

У підручнику “Український танець” К.Василенко подає деякі відомості про танець “Гарненька молодичка”, натякаючи на його етнографічний аналог:

““Гарненька молодичка”. Танок нескладний за виконанням, темою схожий з російським жартівливим “Восємь дєвок – одін я”, білоруським “Юрочка”, українським (поліським) “Джиґунець”. У кожному з цих танців тією чи іншою мірою підкреслюється жартівливе залицяння юнака – танок з дівчатами. В “Юрочці” – це шість, у “Джиґунці” – чотири, а в “Гарненькій молодичці”, як і в російському “Восємь дєвок – одін я”, – вісім дівчат. Без сумніву, у багатьох національних культурах є ця тема, проте, зазначимо, що схожість за тематикою та кількістю учасників (юнак і кілька дівчат) з російським і білоруським танцями мотивується ще й тим, що на Дніпропетровщині мешкає чимало переселенців з Росії та Білорусі. Саме у Магдалинівському районі цей танець записано Г. Саловською. Лексика: перемінний крок, доріжка, потрійний притуп, вірьовочка, тинок, звичайна присядка у юнака тощо”.

Але варто зазначити: що в побуті таким словами танці не називали. Якщо й називали – то “Молодичка” або “Молодички” (у множині), якщо у супровідній пісні згадувалося одне з цих слів.

Про танець “Молодичка” згадують і сучасні етнохореографи і етнохореознавці І.Фетісов і О.Бут, бо в репертуарі їх шкіл традиційного танцю є мелодії до цього танцю.

[1] Забігач І. Історичні та локальні чинники формування хореографічного мистецтва Слобожанщини // Вісник Львівського університету. Серія : Мистецтвознавство. – 2014. – Вип. 14. – С.99-102.

[2] Українські народні танці / Упор. А. Гуменюк. – К.: Наукова думка, 1969. – 642 c. – C.615.

[3] Гуменюк А. Народне хореографічне мистецтво України. – К., 1963. – 235 с.

 

22 Жовтня 2020   (оновлено 22.10.2020)   //   Категорії: ВСЕ РАЗОМ, Статті       Автори:            
Навігація

Попередня публікація: ←