Гопак. Гуртовий гопак у селі Криве починався однією парою. Дівчина виконувала колисання, пристуки на одному місці, кружальця, хід акцентований і тинок. Праву руку вона клала вище пояса, а лівою вививала перед себе то вліво, то . вправо до плеча.
Парубок кружляв навколо дівчини й виконував пристуки, хід акцентований, тинок, доріжку дрібну й присядки. Руки він тримав схрещеними на грудях, відводив у сторони і закладав за спину. Під час танцю парубок не зводив ні на мить очей з дівчини і повертався до неї боком або усім корпусом.
Коли ж до першої пари приєдналося ще кілька пар, тоді гуртовий танець виливався у дві фігури.
Перша фігура. Дівчата, обернені обличчям до парубків, вели перед, тобто знаходилися спиною по напрямку руху, а за ними, танцюючи, йшли парубки. Всі пари танцювали наче по обводу кола. (с. 109)
Друга фігура. Дівчата, відділяючись поодиноко або всі разом від парубків, виступали на середину хати, йшли акцентованим ходом з пристуком, ніби по обводу малого кола і кружляли на одному місці. Під кінець коліна гопака дівчата відводили руки в сторони і плескали в долоні. Відведення рук і плескання заповнювали сьомий і восьмий такти: на першу долю сьомого такту руки зближувалися долонями, на другу долю цього ж такту розводилися в сторони; і далі – на першу долю восьмого такту дівчата плескали в долоні, а на другу долю – поверталися з пристуком і підходили акцентованим ходом до парубків.
Дівчата в своєму кружку посеред хати виконували не якісь певні, визначені рухи, а танцювали такі, що приходили на думку кожній зокрема.
Парубки під час дівочого танцю виконували кожний свої рухи, але траплялося, що під час дівочого сплескування або тоді, коли дівчата залишали свій кружок, вони, захопившись присядкою кого-небудь із своїх товаришів, теж сплескували руками разом з дівчатами. Танець вівся в одному напрямку – вправо. (с. 110)
Верховинець В. Теорія українського народного танцю. – К.: Музична Україна, 1990. – С. 109-110 (149 с.).
“Найвідомішим народним танцем України є “гопак”. Сучасна Україна має в своєму розпорядженні багато варіантів цього унікального танцю, народженого в Запорізькій Січі. Спочатку гопак – танець чоловіків-воїнів, поєднання танцю, акробатики, бойових навичок і особливої філософії. Його порівнюють з Бразильською капоейрою. Опанування бойового гопака – це проходження семи рівнів майстерності: Жовтяк, Сокіл, Яструб, Джура, Козак, Характерник, Волхв (на кожному рівні – свій гербовий знак). Кожен рівень вимагає не лише вдосконалення фізичної форми, але і особливої моральної підготовки. Бойовий гопак існує в п’яти варіантах (поєдинках): Герць, Забава, Борня, Тан-двобій, Однотан. Сам поєдинок (“танець”) емоційно забарвлений, проводиться в середині круга, під музику. У 1980-х роках почалося відродження саме цього бойового українського танцю на основі літописів і легенд. Сьогодні бойовий гопак сприймається як унікальний автентичний вид бойового мистецтва, подібний до китайської та японської філософськими школами бою. Спрощені варіанти гопака існують по всій Україні, його танцюють і жінки”.
